Давно нічого не писав, а сьогодні мене прорвало на цілу статтю. У ній ідеться про пробудження свідомості, перегляд минулого, бездоганність та усвідомлення близькості смерті.
Не так просто відкинути минуле й майбутнє. Особливо минуле. Воно постійно турбує, притягує й змушує знову і знову занурюватися в нього з головою. Визволитися від цього важко. Тут частково допомагає техніка перегляду минулого. Не секрет, що для такого перегляду недостатньо згадувати лише загальні події: техніка вимагає ретельно пригадувати якомога більше дрібниць, що сталися протягом дня. Важливо нічого не пропустити. Інакше пропущена й забута деталь може тривожити підсвідомо, повертати вас у минуле й заважати залишатися усвідомленим або бездоганним. Коли нічого не забуто, можна спокійно прожити весь наступний день у теперішньому, в усвідомленні. Не буде потреби повертатися в минуле — що ви там забули? Ця техніка не є необхідністю, це лише хитрість, щоб скинути важкий тягар минулого й не тягти його за собою весь день. Але дон Хуан умів відсікати не тільки минуле, а й майбутнє. Усі пам’ятають, як він навчав Кастанеду відчувати присутність смерті? Як змушував його відчути, що смерть нікуди не зникла, що вона поруч — варто лише озирнутися. Схоже, Кастанеді це не допомогло, але йдеться не про це. Як це допоможе нам відсікти майбутнє? Дуже просто. Зазвичай ми не думаємо про власну смерть як про близьку неминучу подію, не відчуваємо її. Вона ілюзорно далеко в майбутньому. Ми відсуваємо цю подію майже в нескінченно далеке майбутнє. Це й створює простір для нашого уявного майбутнього. Це дає нам змогу поринати у грандіозні плани. Але так триватиме лише до тієї миті, коли ви відчуєте, що смерть поруч, що вона стоїть і чекає у вас за плечем. Це реальність. Як можна поринути в майбутнє, коли смерть поруч? Про це ж говорить Ошо у книжці «Тут і тепер». Це вчення про життя через смерть. Якщо відсікти минуле й майбутнє, нам просто нічого не залишиться, як бути в теперішньому, бути усвідомленими й пильними.
Я також чув про таку річ, як контрольована дурість. Сам часто нею користуюся й знаю, що на шляху до усвідомлення без неї дуже важко. Вона багато в чому допомагає. Головне — щоб ця «дурість» залишалася контрольованою; при цьому неважливо, яку саме «дурість» ви чините. Усі ми живемо в реальному світі й спілкуємося зі справжніми людьми: родиною, друзями, колегами. Коли йдете шляхом усвідомлення, невдовзі самі помітите, що у звичному житті робите багато зайвого, робите дурниці. Однак не всі готові діяти відкрито, відкинути друзів, які не зрозуміють, і людей з іншими поглядами на життя. Тож ми й далі робимо дурниці, але тепер робимо їх усвідомлено, контролюємо свою дурість, не залежимо від неї. Вона нам не потрібна, може бути потрібна лише для оточення, але ми змушуємо її працювати на нас і підтримувати наше усвідомлення.
Багато хто нехтує денним усвідомленням і віддає перевагу виключно нічному варіанту. Спочатку це дуже приваблює, здається чимось екзотичним, таким собі екстремальним різновидом сну. Але якщо вам подобаються усвідомлені сни, вам сподобається й усвідомлене неспання. Усі знають, як важко зберігати усвідомлення під час сну, але для багатьох новиною буде те, що зберігати його під час неспання нітрохи не легше! Більшість про це навіть ніколи не замислюється, просто вважає: якщо ми фізично не спимо, то й свідомість не дрімає. Ще й як дрімає! Не менше, ніж уві сні. Чому уві сні важко зберігати усвідомлення? Та просто тому, що ми не зберігаємо його й під час неспання… Тому якість нічного усвідомлення безпосередньо пов’язана з якістю денного. Працюючи над денним усвідомленням, ми водночас працюємо й над нічним. Я не стверджую, що ми весь день безпробудно спимо: трапляються проблиски усвідомлення, але порівняно з періодами неусвідомленості це справді лише проблиски! У цьому легко переконатися. Ще деякий час тому, коли я тільки почав працювати над денним усвідомленням, я сам вважав, що воно в мене добре розвинене й мені не буде особливо важко залишатися усвідомленим, бездоганним і пильним щодо себе протягом усього дня. Але за тиждень я зрозумів, що глибоко помилявся. Сон свідомості надто міцний. Щоразу, коли протягом дня я усвідомлював себе, то спостерігав за собою; і щоразу мене вистачало буквально на хвилину, після чого я знову поринав у потік думок і буденність. Я навіть не пам’ятав, як це відбувалося. Часто згадував про це аж наступного дня. Тоді я почав рахувати періоди усвідомлення, які траплялися протягом дня. Щоразу додавав одиницю. Яким же було моє здивування, коли за перший день я нарахував лише шість. І це за цілий день! Наступного дня було ще гірше — чотири. У цьому сенсі десяток тривалих періодів усвідомлення за день був справді відчутним проривом, хоча траплялися дні, коли я взагалі жодного разу не згадував, що треба бути усвідомленим. Я давно зрозумів, що не треба плекати ілюзій, ніби все вийде так просто, і почав наполегливо працювати над собою. Найлегше зберігати усвідомлення, коли ніхто не заважає, не відволікає, не збиває з пантелику й не заволодіває вашою увагою. Тому найкраще це виходить, наприклад, у транспорті, дорогою на роботу й назад. Тепер уже більш-менш виходить, а раніше й тут було важко. Найважче — коли ти серед людей, працюєш або спілкуєшся. Досі не можу забути, як уперше подолав десятихвилинний відрізок дороги на роботу в повному усвідомленні! Це майже те саме, що усвідомлений сон: ти не спиш, а не спиш наяву. Я ходив цим маршрутом тисячі разів і міг спокійно покластися на звички: вони самі привели б мене на роботу, а я тим часом міг би далі спати ранковим сном або перебувати у спогадах чи мріях. Мене б не було на маршруті до роботи; я отямився б уже на місці, та й то, найімовірніше, ненадовго. Натомість я щомиті перебував у теперішньому, не спав, був усвідомленим, і це було схоже на усвідомлений сон: ніби весь світ спить, а я прокинувся. Я бачив міцний сон людей навколо: у тролейбусі всі й далі спали свій ранковий сон, перерваний ранковим пробудженням. Люди їдуть на роботу й продовжують спати. Майже в кожного погляд, спрямований у нікуди. Багато хто дивиться у вікно, але нічого там не бачить, і в очах відбивається порожнеча. Вони бачили цей краєвид тисячі разів, він для них звичний, навіює сон і гіпнотизує. Навіть кондуктор, який продавав квитки, не порушував свого сну. Я ніби опинився в царстві сплячих, серед цих сновиг… Хоча чудово розумів, що сам майже такий самий.
Спробувати усвідомленість на власному досвіді зовсім не складно: виберіть і використовуйте для себе кілька технік, хоча б час від часу. Це змінить вас і ваше життя. Між ученням дона Хуана й тим, про що говорить Ошо, я побачив багато спільного. Але кожен говорить про це по-своєму, кожен має власний ухил. Достатньо будь-кого з них, але корисно познайомитися з обома.