Фільм «Початок» і суб’єктивне відчуття часу уві сні.
Роздуми про плин часу уві сні, навіяні переглядом фільму «Початок».
Нещодавно в кінотеатрах ішов фільм «Початок». Дуже цікаво було на нього сходити, адже порушено тему сновидінь :) На жаль, я був дуже розчарований ідеологією, створеною автором. Із заплутаністю сюжету все гаразд, але аж надто відірвалися від реальності.
Зокрема, цей фільм змусив мене трохи глибше замислитися над плином часу у снах. Плин часу, відірваний від механізмів, які його вимірюють, людина уявляє по-різному. Якщо немає спостережуваних зовнішніх фізичних подій, людина починає оцінювати час за власними внутрішніми подіями. Наприклад, дихання, внутрішній діалог (який завдяки внутрішньому промовлянню досить близько відповідає фізичному мовленню), через що людина здатна доволі точно відмірювати секунди, рахуючи подумки. Тобто, прикидаючи, скільки часу минуло, людина орієнтується за подіями — що і в якій кількості відбувалося. Звісно, під час сну події, які їй сняться, найчастіше не мають фізичної основи, а отже, можуть відбуватися швидше. Але вирішальне значення має те, що саме сниться й скільки часу це зазвичай займає у звичному нам фізичному світі. Наприклад, якщо сниться, що я прокинувся, умився, їхав на роботу, з кимось спілкувався, суб’єктивна тривалість сну буде оцінена як кілька годин, хоча очевидно, що фізично може минути лише кілька хвилин. Тобто відбувається як у кінематографі — «монтаж».
І тут раптом до мене дійшло, чому багатьом людям уранці так хочеться поспати ще кілька зайвих хвилин! Сам цим страждаю: заводжу будильник трохи раніше, ніж насправді встаю, лише для того, щоб потім із задоволенням його відкласти й поспати ще хвилин десять. І так за ранок може повторюватися кілька разів, аж поки відкладати вже нікуди й доводиться вставати. Звісно, виспатися чи додатково поспати хоч якийсь значущий час при цьому неможливо, але! Ми робимо це саме заради суб’єктивного відчуття розтягування часу. Адже зазвичай, коли людина «відключається», вона зовсім не здатна зрозуміти, скільки часу минуло — хвилина чи година. А оскільки спимо ми щодня, відключення асоціюється в нас із доволі великим проміжком часу, і нам просто хочеться психологічно відчути цей проміжок.
Якщо згадати описаний мною «дослід із кнопкою й будильником», під час якого я засинав і прокидався кілька десятків разів, неважко зрозуміти, чому ця ніч здалася мені вічністю.
Щодо самого фільму — показана в ньому сновидна «реальність» радше схожа на віртуальну або «матричну»: надто мало в ній спільного зі сновидіннями. На мій погляд, це й є найбільший мінус усього фільму. Просто анітрохи не схоже.