|
На одному з форумів знову зачепили «вічну тему» :) І ось я коротко написав, що думаю з цього приводу, а заодно вирішив розмістити й тут.
І він мав рацію по-своєму. Що ми розуміємо під сенсом? Візьмімо, наприклад, молоток. Можна сказати, що сенс життя молотків — забивати. Саме для цього їх і роблять. Але що, якщо конкретний молоток від самого виготовлення ніколи нічого не забивав, а, наприклад, просто впав на ногу людині, яка після цього зі злості його зламала? Думаю, можна сказати, що сенс життя саме цього молотка полягав у тому, щоб упасти комусь на ногу :) А до того, як він упав, про нього можна було сказати, що його сенс — забивати цвяхи, як і в інших молотків. Але чому вчора цей сенс був одним, а сьогодні іншим? Інакше кажучи, я хочу сказати, що найбільш незаперечний сенс будь-якої речі — у дії, яка відбулася. Чому незаперечний? Та тому, що з минулим уже нічого не вдієш. Минуле — єдине, що ми можемо знати напевно. Майбутні «сенси» ми можемо крутити як завгодно, але ці сенси — лише ілюзія в головах. Хіба це можна назвати справжнім сенсом, якщо його можна змінювати як заманеться? Це тимчасово. Так само й мудрець із притчі виділив лише найбільш незаперечний сенс життя кожної людини: ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ, СТРАЖДАЄ Й ПОМИРАЄ — це найосновніше, що можна сказати про сенс життя будь-якої людини. Решту сенсів свого життя людина вигадує сама, щодня, і ці вигадані сенси керують її діями. І коли щось із задуманого вдається, це справді стає сенсом життя цієї людини. Якщо людина хотіла стати художником і стала ним, значить, сенс її життя був у тому, щоб стати художником, а якщо хотіла, але не стала, — у тому, щоб хотіти стати художником. Простіше нікуди :)
|