Річ у тім, що близько 20% моїх дослідів із засинання зі збереженням свідомості давали дуже дивні результати, які сильно відрізнялися від інших. Для мене це виглядало так, ніби під час засинання на частку секунди наставав момент «провалу». Суб’єктивно цей момент здавався мені «неіснуванням», тобто «мене» наче на частку секунди не було. Причому закінчення цього проміжку завжди сприймалося як пробудження. Здавалося б, нічого дивного: втрата свідомості під час засинання — звична річ, але річ у тім, що свідомості я ніби й не втрачав. Загалом тоді я так і не зміг пояснити, що ж це було, і сприймав це як певну «аномалію», не надто звертаючи увагу. Друга відмінна риса цієї групи дослідів — буквально відразу після цього проміжку з’являвся зір, причому саме з тієї точки, звідки я дивився б, якби просто розплющив фізичні очі. Зір дуже чіткий і докладний, не гірший за фізичний. Уперше я й подумав, що просто дивлюся фізичними очима, але після того, як мені вдалося переміщатися в цьому стані, остаточно розгубився. Річ у тім, що думка, ніби я справді дивлюся в цей час фізичними очима, не давала мені спокою, адже цей зір супроводжувався цілковитою відсутністю «глюків». Проте той факт, що після переміщень і пробудження я незмінно виявляв, що фізичне тіло, очевидно, не рухалося й залишалося в тому самому положенні, що й під час засинання, переконав мене: зір усе ж не фізичний. Ця група дослідів завжди була нетривалою з тієї простої причини, що мої переміщення були ніби скуті. Прикметно, що фізичне тіло можна було спостерігати: наприклад, при «повороті голови» (не фізичної) я часто міг побачити свій фізичний ніс і частину обличчя наче збоку. За сприяння LC цю групу моїх дослідів класифікували як одну з форм МС (ментальна свідомість).
Чому на самому початку я так наголосив на проміжку між неспанням і сном? Адже раніше у своїх дослідах я навіть ніколи не згадував його, а просто писав: «мені здалося, що я прокинувся». Тоді це здавалося звичайною аномалією, яка не заслуговує на особливу увагу, а зараз, після прочитання 55-ї техніки, я побачив це зовсім інакше… 55-та техніка так і називається — «Усвідом проміжок між неспанням і сном», і я впевнений, що це й був той самий проміжок. По суті, ця 55-та техніка є технікою засинання зі збереженням свідомості, хоча й має дещо інші цілі, ніж «астролітчики». У цій техніці йдеться про те, що цей проміжок між неспанням і сном є майже «неіснуванням», із тією лише тонкою відмінністю, що існувати в цей момент може тільки усвідомлення. Єдине, що мені незрозуміло: чому в решті 80% моїх дослідів із засинанням я не зустрічав цього «проміжку». І ці досліди якісно відрізнялися, а переважну більшість було визначено як ОС (усвідомлений сон). Тоді межею сну й неспання був не проміжок, а відокремлення від фізичного тіла. Ще цей проміжок, як сказано в техніці, може сприйматися як падіння в безодню. Таке траплялося зі мною неодноразово навіть під час звичайного засинання. Тобто в якийсь момент засинання мені на секунду здається, що я різко провалююся, після чого ніби здригаюся й миттєво прокидаюся. Думаю, таке було в багатьох.
Але відкритим залишається питання: куди дівався цей «проміжок» у решті 80% дослідів? Цього я поки сказати не можу. Єдине моє припущення полягає в тому, що я просто не дочікувався його, передчасно відокремлюючись від тіла й потрапляючи в глюки ОС. Можливо, саме з цим пов’язана їхня «глючність», яка часто проявлялася як порушення зорового сприйняття (мутність, «злипання» повік, розсинхронізація зображення між правим і лівим оком).
Отже, хоча я й не отримав відповідей на всі свої питання, прочитана техніка все ж допомогла дещо прояснити.