|
Об’єктивність, суб’єктивність і фізичний світ. 06.02.02. Спробую побудувати своє уявлення про світ, так би мовити, зсередини. Кожен бачить це по-своєму, зі своєї точки спостереження, але користуватися доводиться тим самим обмеженим набором слів, які, знову ж таки, кожен тлумачить зі своєї точки зору. Це головна причина того, що найосновніші терміни, якими ми змушені оперувати, вже добряче «забруднені». Прикладів безліч. Я скажу «ВТО» — і кожен подумає про своє. Та сама ситуація з термінами астрал/ОС/ментал/ТС, тому вважаю, що найкраще утримуватися від їх уживання, інакше неминучі безглузді багатосторінкові суперечки, наприклад, про те, що є ОС, що — астрал, а що — ВТО. Безглузді, бо в багатьох випадках мають рацію обидві сторони. Опис світу почну за традицією з «найпростішого» — фізичного (тут зазвичай кажуть, що з цим світом усе просто, ясно й зрозуміло). Нас у цьому випадку цікавить те, що це основна сфера взаємодії між нашими свідомостями, спільна ланка, так би мовити, або точка перетину (кому як більше подобається) — точка, де закінчується суб’єктивне й починається реальне/об’єктивне. Сфера дотику суб’єктивного (внутрішнього) й об’єктивного (фізичного/зовнішнього) світу — це наші відчуття: зір, слух тощо. Ця сфера не є чимось фізичним, це радше психічний феномен, що виникає на «стику» двох середовищ — зовнішнього й внутрішнього. Межа відчуття зовнішнього та внутрішнього зазвичай стабільна під час фізичного неспання, проте ця стабільність є лише наслідком неусвідомленої прив’язки/фіксації. Хочу звернути особливу увагу на те, що «сфера дотику суб’єктивного й об’єктивного» та «межа відчуття зовнішнього й внутрішнього» — не одне й те саме, але під час фізичного неспання вони збігаються (або майже збігаються). Під час засинання «межа відчуття» просто «пливе», причому може зміщуватися як необмежено в суб’єктивне (при цьому ми починаємо сприймати внутрішні глюки/бачити сни або взагалі нічого не сприймати, якщо межа сильно звузиться), так і в об’єктивне (при цьому ми починаємо сприймати фізичний світ без участі фізичного тіла). Якщо копнути досить глибоко, найімовірніше виявиться, що об’єктивне та суб’єктивне — лише умовність; насправді це різні сфери одного цілого, інакше було б неможливим зміщення «межі відчуття» з одного в інше. |