Спроба класифікації станів свідомості на основі досвіду
Досвід — це, звісно, добре, але було б непогано зробити з нього якісь висновки. На цю класифікацію я натрапив у книжці Євгена Луценка «Майстрові, чия зоря світить із майбутнього». Тут наводжу скорочений мною варіант, у якому пропущено всі проміжні міркування й залишено лише те, що підтверджується моїм власним досвідом. Стани свідомості подано в порядку зростання рівня усвідомлення:
С-1. Свідомість людини повністю «вимкнена», і суб’єктивно в цей час її не існує. Це стан, який буває в проміжках між сновидіннями.
С-2. Людина ні в якій формі, навіть помилковій, не виходить за межі своїх сновидінь і цілковито перебуває «в полоні в них», тобто ніяк не оцінює свого стану. Це «тупий», «тваринний» сон. Сни в цьому стані не кольорові, нечіткі й погано запам’ятовуються. Людина діє несвідомо.
С-3. У людини пробуджується уявлення про себе, свій стан і навколишній світ. У цьому стані свідомості людина не усвідомлює, що спить, і цілком спокійно, пасивно, без тіні сумніву вважає, що не спить: їй сниться, ніби вона не спить. Отже, вона вже оцінює свій стан, але зовсім неадекватно. Себе людина сприймає як образ (галюцинацію) фізичного тіла, а фізичне середовище — як образи фізичних об’єктів, пов’язані зі справжніми фізичними об’єктами щонайбільше завдяки пам’яті, уяві та законам асоціації (сповзла ковдра? сниться, що йдеш по воді чи снігу тощо). Критичне мислення відсутнє: людина не помічає дивного, усе сприймається як належне. Це звичайнісінький сон, який, відверто кажучи, найчастіше буває в більшості з нас.
С-4. У людини пробуджується критичне мислення, здатність зіставляти факти. У цьому стані вона вже може міркувати й помічати певні безглуздості та дивності навколишнього світу, за якими здогадується, що спить. Зазвичай ця фаза триває недовго й може швидко перейти в наступну.
С-5. Людина здогадалася, що спить. Вона розуміє, що перебуває не у фізичному світі, а у світі сну, і що десь там, у фізичному світі, на ліжку лежить її тіло. Зазвичай у цьому стані людина випробовує свої сили: намагається літати, змінювати навколишні предмети, проходити крізь стіни тощо. Та хоч вона й розуміє, що спить, але ще не збагнула природи навколишнього світу. Її свідомість проводить аналогію з фізичним світом. Вона ще не зрозуміла, що всього навколо просто не існує — це галюцинація. Якщо в цьому стані вона зустріне когось, то розмовлятиме з ним так само, як у фізичному світі, тобто буде впевнена, що це якась сутність. Вона може почати розповідати співрозмовникові, що все навколо — сон і вони зараз сплять. Цей стан зазвичай і називають усвідомленим сновидінням.
С-6. Людина збагнула природу навколишнього світу сновидіння. Вона зрозуміла, що бачить те, чого не існує, тобто просто галюцинує. У цьому стані її вже не збити з пантелику. Втрата контролю й перехід у звичайне сновидіння доволі малоймовірні; найімовірніше, людина або прокинеться від надміру почуттів (як не дивно, для людської свідомості розуміння того, що вона бачить галюцинації, є невеликим, але все ж потрясінням: ми звикли довіряти органам чуття, і якщо вже не зору, то принаймні дотику; звикли вважати, що все, чого можна торкнутися, існує), або перейде до наступного стану. Виникає ідея та переконання, що треба застосувати наявне інтелектуальне розуміння свого стану насамперед до себе: ЗУПИНИТИ потік галюцинацій про себе й навколишнє, ВИЙТИ з цього потоку, усунути галюцинації та ПОБАЧИТИ РЕАЛЬНІСТЬ — тобто фізичні й астральні об’єкти та себе як астральне тіло.
С-7. Практичне втілення цієї мети, ідеї та переконання зусиллям волі. Галюцинації можуть зникнути миттєво, відкривши за собою фізичні й астральні об’єкти в усій повноті, але це може відбуватися і поступово, з мінливим успіхом, подібно до «перетягування каната». У другому випадку галюцинації втрачають яскравість, блякнуть і несподівано стають напівпрозорими; крізь них починають проступати фізичні й астральні об’єкти. Вони далеко не такі яскраві, як галюцинації, зате ПАХНУТЬ РЕАЛЬНІСТЮ. Це ДУЖЕ схоже на ситуацію, коли людина з освітленої сонцем вулиці зазирає у вікно темної кімнати, а на склі яскраво відбиваються зовнішні предмети й заважають щось розгледіти. Якщо підійти ближче до вікна, відображення поступово блякнуть і крізь них проступає обстановка кімнати. Якщо підійти впритул і притулитися до скла, усе в кімнаті буде добре видно. Але можливість галюцинацій іще залишається: спостерігач лише заглядає до кімнати, він ще не всередині, перед ним скло, на якому збоку за бажання можна помітити зовнішні відображення — галюцинації. Якщо слідом за галюцинаціями людина усуває і саму можливість їх появи («розбиває скло»), то переходить до астральної свідомості. Це також називають астральною проєкцією; сюди ж належать позатілесні переживання.
С-8. Людина повністю позбулася галюцинацій і спостерігає фізичний та астральний світи. Інакше кажучи, можна сказати, що вона прокинулася... тільки не у фізичному, а в астральному тілі. Вона добре розуміє, де перебуває, хто вона, котра зараз година, і знає, де лежить її фізичне тіло. Фізична пам’ять у неї збережена повністю. Якщо людина не була готова до переходу в цей стан, має мало досвіду або фізичне тіло лежить зовсім поруч, її може охопити дикий жах, і вона відразу повернеться. У цьому стані людина почувається майже так само, як під час звичайного неспання: так само відчуває себе й так само ясно мислить. Нерідко людина, випадково потрапивши в цей стан, вважає, що справді прокинулася, і, як не дивно, має рацію... але лише наполовину.
Також хочу зауважити, що подібну класифікацію я зустрічав ще в кількох «працях», тож якщо в чомусь і є помилка, то, гадаю, не надто значна :)
А тепер — деякі мої «вигадки»:
Спрощена схема взаємодії фізичного, астрального й ментального тіл із відповідними планами:
Стрілки зображують передавання інформації. Отже, щоб взаємодіяти з відповідним планом, потрібно щонайменше мати тіло на цьому плані; взаємодія з цим планом реальності можлива лише за його допомогою. Центр нашого Я десь угорі, але все, що вище ментального плану, я навмисно не зображав, бо маю про це досить поверхове уявлення.
Інформацію з фізичного плану сприймає фізичне тіло й передає вище через астральне тіло. На цьому рівні до інформації від фізичного тіла додається інформація, отримана астральним тілом. Думаю, за своєю структурою вона дуже подібна, адже фізичний та астральний плани близькі. Уся ця інформація проходить крізь ментальне тіло, де, своєю чергою, додається інформація від ментального тіла, і так далі — аж до останнього тіла, яке й утворює центр нашого Я. Канал передавання інформації — це так званий астральний шнур, хоча, найімовірніше, астральну природу він має лише на ділянці між фізичним та астральним тілами, а далі переходить у «ментальний шнур» і так далі. Втім, і саме поняття «шнур», найімовірніше, є лише образним порівнянням.
Тепер спробуймо на основі наведеної вище схеми розглянути деякі явища, наприклад звичайне засинання. Під час неконтрольованого засинання засинає не лише фізичне тіло, а й послідовно астральне, ментальне та всі інші тіла: засинає весь ланцюжок тіл, і ми «провалюємося» в безпам’ятство. Немає відчуттів, думок — і нас теж немає. За цей час у всіх тілах, що заснули, відбуваються відновні процеси: поповнюється запас енергії, витраченої за день. Прокидатися тіла починають із найвищого й послідовно спускаються до фізичного. Коли прокинулися всі тіла вище ментального, ми вже починаємо якось себе відчувати; коли прокидається ментальне тіло, у нас поступово відновлюється пам’ять, зокрема образна, але поки що все досить розпливчасте й неясне — нас самих іще немає. Починається сон із найнижчим рівнем усвідомлення (С-2): ми ще не лише не є учасниками сну, а й узагалі не маємо образу «Я»; той, хто бачить сон, перебуває на рівні пасивного, неусвідомленого спостерігача. Коли рівень усвідомлення зростає до С-3, підсвідомо «моделюються» астральне й фізичне тіла, які все ще сплять. Той, хто бачить сон, уже стає несвідомим учасником сновидіння; у нього з’являється тіло сновидіння, яке замінює астральне й фізичне та дає змогу взаємодіяти з галюцинаціями сновидіння. Якщо усвідомленість зростатиме далі, істотно нічого не зміниться, доки вона не підніметься до рівня С-6. Подальший розвиток, схоже, залежить від того, чи прокинулося вже астральне тіло: після усунення галюцинацій людина в одному випадку зможе спостерігати астральний світ, а в іншому побачить порожню темряву, швидко дезорієнтується й прокинеться. (У мене самого такого ніколи не було, але дехто стверджує, що після усунення галюцинацій не бачив нічого, крім темряви; мабуть, це саме такий випадок.) Отже, на цьому етапі до повного пробудження бракує лише пробудження фізичного тіла. Розгляньмо ще один цікавий варіант. Припустімо, людина не усувала галюцинацій і просто спала звичайним сном або, можливо, бачила усвідомлений сон, а тоді вирішила прокинутися. У цей момент до повного пробудження їй усе ще бракує пробудження двох тіл — астрального та фізичного. Щоб прокинулося фізичне тіло, з ним має поєднатися щонайменше астральне. Припустімо, воно вже поєдналося й навіть прокинулося, але фізичне з якихось причин ще не встигло. Так виникає доволі поширене явище — «сонний параліч»: вважаючи, що вже повністю прокинулися, ми намагаємося діяти фізичним тілом, але нічого не виходить. До того ж у цю мить зір у нас радше астральний, ніж фізичний, звідси й істоти, яких часто бачать у цьому стані: найімовірніше, це залишкові галюцинації. (Хоча я допускаю, що іноді це можуть бути й астральні сутності, які не є плодом нашої уяви.)
Коли ми намагаємося зберегти свідомість під час засинання, перед нами постає складне завдання: запустити засинання фізичного тіла, але не допустити «ланцюгової реакції» засинання всіх тіл, яка неминуче призведе до повного «вимкнення». Добре, якщо вдається повністю проконтролювати процес і зупинитися відразу після засинання фізичного тіла, здобувши таким чином змогу діяти астральним тілом.
Є ще думка, що весь цей поділ на астральне, ментальне та всі інші тіла — суто умовний і насправді відокремити їх одне від одного як дискретні складники не вдасться. Але поки що це лишається теорією...
Усе описане вище, звісно, не претендує на статус наукової гіпотези; це просто деякі думки, до яких підштовхнув мене пережитий досвід.